«Батьківщина починається з лелечого гнізда, що примостилося на хаті, з річки, луків, пшеничного поля, з яблуневого чи вишневого садка, в якому промайнуло дитинство. Всіх нас об'єднує родина, яку шануємо, пам'ятаємо, любимо..." Ці слова об’єднують усіх нас, тому що усе це також із нашого дитинства, дитинства наших батьків.
Коли людина їх чує - в уяві вмить виринають в кожного образи й картинки свого дитинства, своїх мами і тата, своєї домівки, вулиці, села чи міста, друзів. Тому що ми всі родом з найчарівнішої країни, що має таку солодку назву "Дитинство". Всі ми з с трепетом навіть в глибокій старості згадуємо батьківську хату, ту вулицю, стежку, що вивела нас в широкий світ, ту першу, свою, які вивели нас в люди.
Така картина буде поставати і в уяві наших дітей та учнів, якщо ми докладемо усіх зусиль, щоб вони виросли справжніми патріотами своєї Батьківщини .
Найголовнішою проблемою в усі часи і для всіх народів була і залишається проблема виховання.
Дитина народжується як чистий аркуш паперу. Минає час, і на ньому з’являються рядки - думки, почуття, риси характеру та вчинки, а іноді – помилки й недоліки… Звичайно доброта, чуйність, патріотизм, егоїзм чи боягузство не народжуються разом з людиною. Все це виховується.
Щоб правильно спрямувати виховну роботу в потрібне русло, необхідно подолати негативні стереотипи, поставити особистість у центр виховної системи.
Найважливішою складовою формування моральної вихованості учнів є розвиток їх моральної свідомості, яка регулює ставлення людей до суспільства, до Вітчизни й один до одного. Ще з дитячих літ необхідно вчити дітей бути відповідальними за доручену справу, щоб їхнє слово не розходилося з ділом, щоб вони завжди говорили правду. Прищеплювати любов до рідного краю, до природи.
При такому підході молода людина стане національно свідомою, матиме патріотичні та громадянські почуття відповідальності за долю своєї батьківщини.
Педагогічний колектив нашої школи застосовує різноманітні підходи до виховання учня як особистості.
Дошкільні і шкільні роки – це не підготовка до життя, а є саме життя. Олександр Антонович Захаренко писав: „Школа радості і творчості народжується там, де вчителі люблять дітей більше, ніж своє життя». Ми поділяємо погляди О.А Захаренка в цьому питанні та створюємо умови для того, щоб учні стали справжніми людьми, які будуть цінувати своє село, родину, домівку, мову, Батьківщину .
Але, щоб успішно розв’язати цю проблему, необхідна тісна співпраця школи та сім’ї, треба відбирати такі форми і методи громадсько-патріотичного виховання, щоб у душах дітей пробудити патріотичні почуття, щоб вони не залишалися байдужими до всього, що відбувається навколо них, щоб не «висихала душі криниця», як писав О.Фадєєв.
Невіддільні ми від свого роду, батьківщини, тому й закладання основ патріотичного виховання слід починати у школі зі складання кожним учнем свого родового дерева, бо все починається з малого. Ця робота захоплює всіх у родині: від маленького школяра до найстаріших її членів.
Кожен класний керівник співпрацює з батьками. У школі проводяться батьківські лекторії – навчання, де можна дістати мудру пораду щодо виховання школярів, поділитися досвідом.
Учні радують батьків своїми талантами.
На конкретних прикладах знаних людей, рідних і близьких формуються патріотичні почуття, в конкретних вчинках виховується доброта, співчуття до оточуючих, працелюбство та відповідальність. Багата історія нашого села. Отже , і матеріалу для національно- патріотичного виховання також багато. «Село моє, мої сільчани» - ця книга, написана краєзнавцем А. М. Закревським повинна бути настільною книгою для кожного. Це сприяє тому, що діти поринають у світ стародавнього побуту, традицій, звичаїв рідного села, вивчають його історію , історію свого роду та своєї родини. А Гусачівка багата ще й на відомих людей: учених, героїв праці , письменників, артистів…
Особливу увагу слід приділяється випускникам, які стали видатними людьми. Це: Петро Швець – письменник, Ольга Макаренко – Заслужена артистка України, Петро Дзюба – Заслужений працівник сільського господарства, орденоносець…
Вивчаючи матеріали попередників, школярі переконуються, що їхні випускники - прекрасні люди.
Одним із найглибших почуттів, змістом якого є любов до Вітчизни, відданість своєму народові, гордість за надбання національної культури, є патріотизм.
Виховання патріотизму – важлива складова виховної роботи класних керівників зокрема а також кожного вчителя.
У процесі вивчення рідної мови, літератури, історії та інших навчальних предметів, проведення позаурочних заходів вчителі формують в учнів патріотичні погляди й переконання.
Дуже прикро іноді буває, коли наші учні, ще не встигнувши виїхати за межі рідного села починають говорити російською мовою. А рідної мови, яку їм передала мати зі своїм молоком, яку почали вивчати, тільки переступили поріг школи, цураються, соромляться, забувають. Чому? Чи вона заслужила цього?
Але ті з них, які зберігають і передають своїм дітям рідну мову, традиції, культуру, любов до Батьківщини, викликають особливу повагу.
Чому багато людей, живучи на рідній землі, вдома, не цінять цього?
Замислюючись над цими питанням, бачимо важливість виховання патріотизму у дитячих серцях.
В школі постійно проводяться загальношкільні патріотичні заходи.
У переддень 6 грудня в школі відбулися урочистості, присвячені Дню Збройних сил України, метою яких було виховання патріотизму, любові до рідної землі, поваги до захисників Вітчизни.
6 грудня 1991 р. постановою ВР України були фактично створені Збройні Сили України, бойові традиції яких формувалися у важких кривавих війнах і конфліктах від часів Київської Русі до сьогодення. Для нас це свято особливе, українці гідно продовжують героїчні традиції своїх предків, захищаючи Україну від терористів та окупантів на Сході. Бажаючи жити в мирі – готуйся до війни, говорить мудре народне прислів’я.
Учні нашої школи також зібрали цінний матеріал про голодомор. Вони записали спогади очевидців та їхніх близьких. Щороку запалюють учні свічі пам’яті про тих людей, які уже ніколи не повернуться до нас, але житимуть завжди в нашій пам’яті. Стало традицією проводити урок-реквієм біля меморіальної дошки загиблих в с. Гусачівка.
Виховати гуманіста, патріота, гармонійно розвинену особистість – мета кожного педагога. Лише справжній митець своєї справи здатний виховати Людину з великої літери.
Велика увага приділяється в школі державній символіці. В кожному класі, у фойє школи створені куточки державної символіки. Щоденно початок занять починається виконанням державного гімну.
Наше завдання - наповнити дитинство повноцінними подіями і враженнями, маленьку дитячу душу тим неоціненним багатством, яке повинна вона винести з юних років і як скарб берегти й нести через все своє життя, передаючи своїм нащадкам.
Робота з національно-патріотичного виховання має багато проблем. Взяти хоча такий приклад: чому діти перевагу віддають зарубіжній музиці, адже українська така багата? Є над чим працювати…
Коментарi